Page 84 - EMCAPP-Journal No. 10
P. 84

outstanding thinkers of the beginning of the last   стала  концепція  діалогу  розроблена  в
             century as Buber, Rosenzweig and Ebner, Mar-      філософії  і  богослов‘ї  на  початку  20-го
             tin Buber‘s book „I and  Thou“ deserves special   століття.  Серед  найбільш  значних  робіт
             attention. The theology of relations is a signi-  в  області  людських  відносин  і  діалогу,
             ficant milestone in understanding the nature of   написаних такими видатними мислителями
             the relationship (dialogical model) of man and    початку  минулого  століття  як  М.Бубер,
             God. As it is noted by G. Zavershenskiy, Buber    С.Розенцвейг і Ф. Ебнера. Книга М.Бубера
             emphasizes the importance of this single dialo-   «Я і Ти» заслуговує особливо пильної уваги
             gical existence when he explains the fundamen-    у  якоі  відображается  богослов‘я  відносин.
             tal character of the I-Thou relation and its dif-  Богослов‘я  відносин  є  значущою  віхою  в
             ference from the I-It relationship [17]. A verbal   розумінні  природи  відносин  (діалогічна
             pair of I-It represents objectified and monologic   модель)  людини  і  Бога.  Як  зазначає  Г.
             relations,  while  the  relations  between  the  Self   Завершенский,  Бубер  підкреслює  значення
             and Thou should be established as relations of    цього  єдиного  діалогічного  буття,  коли
             dialogue and communication. Thus, we can say      пояснює фундаментальність відносини Я-Ти
             that while a pair of I-It indicates the degree of   і  їх  відмінність  від  відносини  Я-Воно  [17].
             separation from others, the I-Thou pair points    Словесна пара Я-Воно означає об‘єктивні і
             out to the compatibility and close communica-     монологічні відносини, в той час як між Я
             tion [17]. The concept of M.Buber contains a      і  Ти  повинні  бути  встановлені  відносини
             trinitarian model of the therapeutic approach:    діалогу і спілкування. Таким чином, можна
             1) The person-client; 2) The person-therapist;    говорити, що якщо пара Я-Воно вказує на
             3) God.                                           ступінь відокремленості від інших, то пара
                                                               Я-Ти − на спільність і тісний зв‘язок [2]. У
             In the Orthodox Christian tradition, the word     концепції  М.  Бубера  міститься  тринітарна
             „conscience“ is similar to the word „co-know-     модель терапевтичного підходу: 1) Людина-
             ledge“, meaning knowledge, but also a feeling     клієнт; 2) Людина-терапевт; 3) Бог.
             (St. Innocent of Kherson) [15, 537]. When we      У православній християнській традиції «со-
             say that we are aware, we assume the participa-   вість» по словотворенні, вона є «с-відомість»,
             tion of two persons: we know something with       пізнання,  але  ще  і  відчуття  (свт.  Інокентій
             someone else, we share in the knowledge of the    Херсонський) [15, 537]. Коли ми говоримо,
             Other. Who exactly knows this and with whom       що  усвідомлюємо,  то  припускаємо  участь
             we are aware, because here we „co-know“, In-      двох  осіб:  ми  з  кимось  іншим  “із−знаємо”,
             nocent of Kherson wonders. And he gives an        долучаємося  знання  Іншого.  Хто  саме  це
             answer to this saying - this is God acting con-   знає  і  з  ким  ми  усвідомлюємо,  адже  наше
             tinuously in our hearts. According to Innocent    тут є «зі», запитує Інокентій Херсонський.
             of Kherson, the conscience „does not lie in our   Відповідаючи  при  цьому  говорить  −  це
             will“, since a person can darken or suppress it,   Бог,  діючий  безперервно  в  серцях  наших.
             but not destroy, because conscience is „our par-  На  думку  Інокентія  Херсонського,  совість
             ticipation in the knowledge of the Divine; be-    «лежить не в нашій волі», оскільки людина
             cause then it is a Judge - incorruptible and faith-  може затемнювати або пригнічувати її, але
             ful” [15, 537-538].                               не знищити, оскільки совість є «участь наша
                                                               в знанні Божественному; тому вона є «суддя
             V. Frankl often said that „it is entirely permissible   непідкупний, вірний» [15, 537-538].
             to use the therapeutic influence of his (patient‘s)   В цьому випадку В. Франкл часто говорив про
             religious beliefs to mobilize his spiritual resour-  те, що «цілком допустимо використовувати
             ces.“  But  in  our  practice,  we  often  encounter   терапевтичний    вплив        релігійних
             Christian patients who often confuse their neu-   переконань  пацієнта  для  мобілізації  його
             rotic manifestations with a voice of conscience,   духовних  ресурсів.  Але  в  нашій  практиці
             and the voice of conscience equate to the voice   ми  часто  зустрічаємося  з  пацієнтами-
             of God. Here we recall the words of John R.W.     християнами,  які  часто  плутають  свої

                                                           82
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89